200-річчя Тараса Шевченка широко відзначається не тільки в Україні, але й у всьому світі. Звичайно, вчителі й учні нашого міста не могли залишитися осторонь. 12 березня 2014 року в КЗ «НСЗШ І-ІІІ ступенів № 20» було проведено науково-практичну конференцію «Людина та її місія в контексті з великим Кобзарем». У процесі підготовки учні 10-11 класів під керівництвом учителя- методиста, спеціаліста вищої  категорії  Малиновського В.І. дослідили історію вулиці Шевченка, Свято-Покровської церкви та відомого нікопольського дзвону, який було відлито коштом козаків братів Шиянів у далекому ХVІІІ столітті. На конференції заслухали доповіді учнів Жмуйдова Данила, Сабодашко Таїсії, Титової Юлії, Шрамченка Максима, Левченка Андрія.
      Цікавою була доповідь про Павла Михайловича Богуша, краєзнавця, що багато років писав про перебування Т.Шевченка на Нікопольщині. 
Своїми знахідками  поділилась і методист БІЦ «Слово» Рудоманова О.Є. 
    У конференції взяли участь учні 9-го класу НСЗШ № 1 Паюнова А. та Бутурліна В., що розповіли історію своєї школи, яка донедавна носила ім’я  Великого Кобзаря. 
     Учасники наукового зібрання (а ними були учні та вчителі шкіл міста, методист відділу освіти і науки міста Нікополя Болгарина Л.О.) відмітили, що мета конференції – поінформувати учнівську громадськість про небайдужих людей, що переймалися історією рідного міста, які турбуються про її сьогодення у зв’язку з іменем Великого Кобзаря, спонукати сучасну молодь до пошукової діяльності – була досягнута.     
     Захоплено зустріли учасники ліричне вкраплення – танок у виконанні студенток Нікопольського педагогічного училища за віршем Т.Шевченка «Зацвіла в долині... » та хор учнів 8-х класів СЗШ № 20, який виконав пісню на слова В.Сосюри «На могилі Т.Шевченка», музику до якої написала вчитель СЗШ № 20 Біла Г.Є.
   Учні-пошуковці, організаційний комітет, учасники конференції висловлюють подяку тим, хто надав необхідний матеріал: співробітникам краєзнавчого музею Вариводі Л.П., Жуковському М.П., Анцишкіну І.В., служителям Спасо-Преображенського собору благочинному отцеві Миколаю Марущакові, бібліотекарю Ляпоті С., працівникам відділу культури Коцюбинській Л.В.,Чорномор О.А., головним архітекторам міста Повстюку В.Л., Токар С.М., колективу КЗ «НСЗШ І-ІІІ ст. № 20». 
 
 



     09 березня 2014 року виповниться 200 років з дня народження великого українського поета - Тараса Григоровича Шевченка. З нагоди знаменної дати у навчальних закладах міста проводяться різноманітні заходи, участь в яких приймають не лише школярі та вчителі, а й члени міського самоврядування.  
       Так 17 січня  у сесійній залі міськвиконкому відбулася презентація збірки учнівських поезій «Із Шевченком у серці» за участю учнів 7-11 класів.
Презентація розпочалася піснею «Колискова Україні» у виконанні ансамблю «РінСен» і додала присутнім, яких гостинно запросили у царство рідної мови, ще більше оптимізму.
    Юних поетів вітали міський голова, депутат міської ради, секретар міської ради та начальник відділу освіти і науки. До молодого покоління своїм віршем «Посвята» звернулася вчитель гімназії №7 Лариса Геннадіївна Левченко. 
      Протягом декількох років у школах міста проходив поетичний конкурс, присвячений Великому Кобзареві. Квітуче дерево спільної праці школярів, батьків, вчителів та журі дали соковитий плід - збірку учнівських поезій «із Шевченком у серці». Здійснилася мрія п'ятдесяти юних поетів- початківців: їх твори побачили світ.
«Дума народу - це Шевченко, 
Його вірші, думки, слова.
Більш, ніж життя, кохав рідненьку,
Квітучу Україну - неньку. 
Він до мети йшов безупинно, 
Долав всі перешкоди на шляху 
і переможцем є донині Він
Не у «Сні», а наяву».
      Такі слова присвятила Тарасові Катерина Борисенко, учениця СЗШ № 17.
     Вірші, які ввійшли до збірки, лунали в залі не лише у виконанні юних поетів та їх друзів. Твір Анастасії Кузнєцової читав міський го¬лова. Потім він урочисто вручив винуватцям торжества примірники збірки. А в місті вже стартував конкурс малюнків, присвячений Т. Г. Шевченку. Вони ввійдуть вже у нову збірку.
      Останнім акордом вечора став виступ соліста ансамблю «РінСен» Данила Марійко. Його пісня «Заспівай мені, пташко» навела на роздуми - добра пам'ять про Т.Г.Шевченка буде жити в віках, а що залишимо своїм нащадкам ми?.. 
 
За матеріалами газети «Говорящий Никополь»
 

 

Роботи учнів

 

Нарис Матвієнко Діани, учениці 10 класу комунального закладу "Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22"«Доля, Муза, Слава мого Великого Кобзаря…»
Учитель: Уткіна Лілія Анатоліївна, вчитель української мови та літератури
 
Науково-дослідницька робота Лозового Олега, учня 8 класу комунального закладу "Нікопольська сердня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12" «Великий Кобзар в історії нашого краю»
Науковий керівник: Солдатова Тетяна Борисівна, вчитель української мови і літератури вищої категорії
 
Робота Жабуровської Катерини та Ігнатенко Дар’ї, учениць 9-А класу комунального закладу "Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13"  "Великий Кобзар в історії нашого краю" 
Науковий керівник: Панасенко Вікторія Олександрівна, учитель української мови і літератури
 
Науково-дослідницька робота Сандул Ольги та Чугай Тетяни, учнів 11-Б класу комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20»  «Великий Кобзар в історії нашого краю»
Керівник: Трубченко Ольга Анатоліївна, вчитель української мови та літератури 
 
Робота Ваховської Аліни, учениці 11 класу комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22»  на тему "Великий Кобзар в історії нашого краю"
Науковий керівник: Полухтович Наталія Іванівна, учитель української мови і літератури
 
Науково-дослідницька робота учнів 11-В класу КЗ «СПМШ при ДНУ імені О.Гончара» Даниленко Анастасії, Степаненка Владислава, Царук Тетяни, Шатурської Тетяни «Великий Кобзар у рідному краї»
Науковий керівник: Завидовська В.О.

 

    

 

 

 

 

Творчий і життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка

9 березня 1814р.    Народився  в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (Тепер Черкаська обл.) у родині кріпаків  Григорія і Катерини Шевченків
 
1816 р.   Батько Тарасів  був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував  та чумакував, до того ж умів читати та  писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт : « Синові моєму Тарасові зі спадщини від
мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо»
 
1822 р.  Коли Тарасові було два роки, родина  переїхала до села Кирилівка
 
1823 р. Батько віддав сина в науку до дяка
 
1824 р. Померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала  трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою,  між дітьми. Після смерті батька  мачуха вижила пасинка з батьківської хати, і Тарас  жив у кирилівського дяка- п’яниці Петра Богорського
 
1829 р. Тарас став  служником – козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга
 
1832 р.  Пан віддав Шевченка  до живописних справ  цехового майстра Ширяєва. Хоч від жорстокого маляра  Тарасові не раз діставалося, але він  терпів задля омріяного мистецтва. Одного разу в  Літньому саду , Шевченко зустрів земляка – художника  І.Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської та української культур: К.Брюлловим, В.Григоровичем,В.Жуковським, Є. Гребінкою.
 
22 квітня  1838 р. Спільними зусиллями  згаданих митців  Шевченко був викуплений  з кріпацтва. Цього року  він став вільним  слухачем Академії мистецтв.
 
1843-1845 р.р.  Поет відвідав Україну. Під час мандрів  він гостював у ліберально настроєних панів.
 
1845 р. Шевченко повернувся до Петербурга,завершив навчання в Академії, видав на власні кошти «Живописну Україну» - серію картин , де відображено історичні місця України, її побут і природу.
 
5 квітня 1847 р.  За участь у таємній політичній організації – Кирило-Мефодіївському  братстві Шевченка було заарештовано і відправлено до Петербурга .Тут у казематі , в допитах і нестерпному очікуванні  вироку провів Тарас квітень і травень. Після закінчення слідства  поет за  «сочинение  возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений» засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без  права писати і малювати.
 
1848 р. Поета взяли художником у наукову  експедицію під керівництвом О.Бутакова для вивчення  й опису Аральського моря
 
1850 р.  Шевченка переведено до Новопетровського укріплення – на півострові Мангишлак. Тут його протримали аж сім років
 
1857 р.  Друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення. Шевченко повернувся до Петербурга
 
1859 р.  Тарас Шевченко отримав дозвіл  повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову арештували  і звеліли виїхати  до Петербурга
 
1860 р.  Рада Академіі мистецтв надала Шевченкові звання академіка–гравера. Цього ж року виходить  нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює : пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням  свого «Букваря», планує видання  кількох підручників.
 
10.03.1860 р.  Тарас Григорович   Шевченко помер. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року  тіло Великого Кобзаря  було перевезене  в Україну  й поховане на Чернечій горі біля Канева
  
ТВОРЧА СПАДЩИНА  (основні твори)
 Поеми:  «Гайдамаки», «Єретик», «Кавказ», «Великий льох»,  «Сон», «Катерина», «Наймичка». «Неофіти», послання « І мертвим, і живим…»
П’єса:  «Назар Стодоля»
Повість: «Художник»
Збірка  поезій:  «Кобзар», «Щоденник»